Три роки тому сільського голову
Старої Збур'ївки Голопристанського району Херсонської області 50-річного
Віктора Маруняка звинуватили в хабарництві й махінаціях. Він відсидів півроку в
слідчому ізоляторі. Зустрічаємося
з Віктором Маруняком біля міськради в Херсоні. Він приїхав до обласного центру
на круглий стіл із проблем місцевого самоврядування.
Пропонує поговорити в
піцерії через дорогу. Сам нічого не замовляє. Дістає пачку "Прими" з
фільтром.
— Тільки давайте недовго, —
просить голова. На ньому жовта сорочка, смугастий светр. — Мене хлопці на
вокзалі чекають вертатися в село.
-Яка
ситуація із землею на Херсонщині?
— Скажу про свій приклад. 2007
року я почав отримувати розпорядження голови Голопристанської районної
адміністрації про передачу в приватну власність земель на березі Дніпра. Нічого
подібного не було до цього. Якщо щось і виділялося, то люди зверталися до
сільської ради — ми їх бачили, знали, де ця ділянка, розглядали на комісіях, на
сесіях. А тут 28 людей отримують 28 гектарів. Моя перша реакція: може, це якесь
непорозуміння?
Я поїхав до голови
райдержадміністрації, тоді ним був такий собі Валентин Пеньковський —
інтересний старичок. Слава за ним ішла не дуже гарна. Він каже: "Не
підіймай хвилю, там такі люди, що їм неможливо не дати землі". Я сказав,
що мене ця відповідь не влаштовує. Тоді він: "Давай зробимо так: ми на
тебе оформлюємо 5 гектарів землі, потім її продамо, а гроші віддамо тобі".
По тих цінах це був мільйон доларів. Тобто фактично мені пропонували мільйон
доларів, — опускає очі, руки тремтять. — В общєм, як би то подєлікатнєй: я йому
сказав "нєт" і поїхав.
Через день-два почалися погрози
по телефону. Потім до мене в кабінет заходять два здорових дядька. Кажуть:
"Якщо б ми знали, що ти такий чудний, то закатали б у асфальт ще до
виборів". Ми почали проводити своє власне розслідування. Зрозуміли, що це
тільки частинка схеми. У ній задіяні триста гектарів прибережної землі із трьох
сільрад: нашої, Геройської та Рибалецької. Це все робилося під приватне
селянське господарство, на підставних осіб.
Справжні кукловоди знаходяться
в Києві. Це — високі чини в Міністерстві оборони. Ми написали декілька листів у
районну прокуратуру, обласну, генеральну. Але отримали формальні відписки.
Зібрали схід села. Набився повний Будинок культури. Кажу: "Зараз ви будете
голосувати за якийсь із двох варіантів. Перший: життя таке, у нас у всіх діти,
і що ми — крайні, нам більше всіх треба? І все, живемо, як усі. Варіант другий:
якщо вони захоплюють нашу територію, ущемляють наші права, то ми з ними воюємо.
Ставимо на голосування". За друге рішення голосують усі. Тоді почалося —
ми писали, пікетували, подавали в суди.
-Чому
вас випустили на волю?
— Місяців сім із мене хотіли
зробити хабарника. Коли сільрада отримала 10 тисяч гривень благодійної допомоги
при свідках, це кваліфікувалося як хабарництво. У СІЗО спілкувався з іншими
сільськими головами. Схема така: людину забирають в суботу в обід. За вихідні
її ламають, а в понеділок рятувати "хабарника" пізно — він підпише
все, що від нього вимагатимуть. Це продовжується досі.
Мене не випустили б, якби не
протести людей. Селяни одразу зібрали сходку, створили групу з 15 чоловік,
комітет самооборони. І він пікетував і обласну адміністрацію, і прокуратуру,
перекривали Ушакова (центральний проспект Херсона. — "ГПУ") —
закидали дрючками приміщення. А з прокуратури їм дулі у вікна тикали прокурори.
За свої гроші найняли автобус, поїхали в Київ. Пікетували Генпрокуратуру,
Адміністрацію президента. Зробили прес-конференцію. Навіть газету почали
видавати. Це була унікальна самоорганізація. І влада злякалася.
-Що
мусить статися, щоб змінити нинішнє становище?
— Є два шляхи: еволюційний та
революційний. Еволюційний зовсім поруч, можемо його спробувати. Якщо ж не
вийде, то буде революція. У цієї влади немає відчуття самозбереження —
настільки вона чудить, налаштовує проти себе людей, що аж дивуєшся. Як ви вже
такі нахабні, то хоч би хитрі були. Дивлюся навіть по нашій районній
адміністрації — це ж дурні на всю голову. Папірець прийшов у село на осередок
Партії регіонів. Помилилися, передали мені.
Пишуть: провести зібрання
осередку. Головне питання порядку денного — ревізія чисельного й якісного
складу осередку. Коли прочитав, офіґєл! Вони ще 2004-го ділили країну на три
сорти. А тепер поділили на 17 — "по мере ценности для партийной
организации". Серед перших — народні депутати Верховної Ради, це ясно.
Сільські голови — сьомі. Лікарі — десяті. Пенсіонери, їхній залізобетонний
електорат, на останньому місці — після безробітних. Вони вважають людей
біомасою.
-Однак
люди терплять.
— Щось повинно бути. Тому що ця
влада абсурдна. Щодня присилають нам якісь розпорядження. У кожному другому є
слово "оптимізація" — шкіл, бібліотек, музичних шкіл. Писали б уже
просто — "закрить".
-Які
ключові проблеми українців?
— Ми — хвора нація. Нам довго
розповідали, що ми — найщиріші, найроботящіші, краще за всіх співаємо.
Насправді ми вже давно не такі. Потрібна державна програма перевиховання народу
— на 10, 20, може, більше років. Людей треба змінювати. Покоління за
поколінням. Як казав Ґанді: хочеш змін — змінися сам. У Збур'ївці ми почали із
себе, і ці прояви видно. Але система вибудувана так, що хороші люди не можуть
пробитися. Ми зараз розмовляємо, а в Трохимівці два трактори розпахують
пасовисько — 450 гектарів, яким користувалося все село, 200 подвір'їв жили з
корів. У них забрали цю пашу.
-Яким
політикам симпатизуєте?
— Є один — Анатолій Гриценко.
Зустрічалися з ним. Але в порядних людей нема грошей. Тому партія Гриценка
багато в чому віртуальна.
-Звідки
мають взятися нові кадри?
— Ті, яких сьогодні має влада
чи опозиція, навіть молоді — це не нові політики. Це та сама колода. Наступна
хвиля національної еліти з'явиться на місцях. Це будуть лідери громадських
організацій, журналісти. Вони знатимуть, що таке — совість і не крастимуть у
свого народу. Не дуритимуть людей. Бо мати джипа за 100 тисяч доларів
працівникові прокуратури чи податкової, навіть бізнесмену — це непристойно в
такій державі, як наша. Для мене людина, яка їде в джипі, — психічно хвора.
-Чого
чекати після парламентських виборів?
— Залежно, кого оберуть.
Сподіваюсь, опозиція таки виграє. Тоді з'явиться хоч якась система противаг,
яка була навіть за Кучми й Кравчука, не кажучи вже за Ющенка. А зараз є один
центр — "цар всея України" Янукович.
-З
чого маємо почати зміни?
— Із судової реформи. Разом із
міліцією та прокуратурою. Потім — реформа місцевого самоврядування. Бо таке
враження, що в будь-якої влади в Україні ставлення до свого народу як до дурака.
Тоді почнеться процес самовиховання й одужання. Розуміння знизу вже є, але воно
ще не масове.
***
Зараз ще читаю курс із п'яти
лекцій "Історія Старої Збур'ївки", — розповідає. — Два роки тому
зняли документальний фільм про село. Одна частина отримала перше місце на
міжнародному фестивалі в Польщі, друга — на одному з українських фестивалів.
***
92 відсотки виборців Старої Збур'ївки проголосували
за Віктора Маруняка на останніх виборах сільського голови. Головує другу
каденцію. Має 2,2 тис. грн зарплати. Віктор
Маруняк народився в селі Стара Збур'ївка Голопристанського району на
Херсонщині. Закінчив Херсонський педінститут за фахом "учитель початкової
школи" та істфак Миколаївського педінституту. Вчителював. Був делегатом
другого й третього з'їздів Народного руху. З 1994-го — підприємець. Вирощує в
теплицях овочі й фрукти. Дружина Катерина вчителює. Мають двох доньок —
24-річну Наталію та 20-річну Анастасію.
фото надане редакцією газети
"Вгору"
Комментариев нет:
Отправить комментарий